Нарукавний знак 23-ї окремої аеромобільної бригади (1994–1995 рр.)

У статті публікується джерело з української військово-історичної емблематики 1990-х років — нарукавний знак (нарукавна емблема) 23-ї окремої аеромобільної (раніше десантно-штурмової і повітряно-десантної) бригади Збройних Сил України на тлі історії створення і реформування частини.

Історія 23-ї окремої аеромобільної бригади (23 одшбр / 23 опдбр)

Формування бригади в часи СРСР

23-ю десантно-штурмову бригаду (в/ч 51170) створили 1986 року як ударне з’єднання резерву Ставки Головного командування Південно-Західного напрямку Сухопутних військ Збройних сил СРСР [1]. Місцем дислокації бригади було визначено м. Кременчук Полтавської області. До речі, в Кременчуці з 1979 року вже існувала 58-ма одшбр (кадрована). Як бачимо, бригада спочатку входила до складу Сухопутних військ і підпорядковувалася командувачу напрямку, а потім округу. Слід зазначити, що військовослужбовці одшбр носили не десантну, а загальновійськову форму, тільки з емблемами Повітряно-десантних військ (ПДВ).

У 1989 році Генштаб ЗС СРСР вивів окремі десантно-штурмові бригади з підпорядкування округів, переформував їх у повітряно-десантні й передав до складу ПДВ [2]. Процес передачі й переформування тривав протягом 1990 року, а подекуди й у 1991-му.

В Аеромобільних військах України

З розпадом СРСР союзна армія зазнала значних змін. Не обійшли пертурбації і десантних частин та з’єднань. Якщо говорити про десантні бригади, то вони перейшли в підпорядкування Збройних Сил України й склали основу Аеромобільних військ: 23-я опдбр, 40-а опдбр, 224-й навчальний центр ПДВ. 13 січня 1992 року 23-я повітряно-десантна бригада склала присягу на вірність народу України. У травні 1992 року переформована в 23-ю окрему аеромобільну бригаду (в/ч А0223) Аеромобільних військ України.

Передача до складу Прикордонних військ України

Згідно зі спільною директивою Міністерства оборони України та Державного комітету в справах Державного кордону України бригаду передали до Прикордонних військ України [3]. 2 серпня 1995 року відбулася церемонія прийняття до складу ПВУ нової частини: 23-го окремого аеромобільного загону спеціального призначення (в/ч 1478). Ті кілька років, що загін існував, 2 серпня вважалося Днем частини.

Нарукавний знак 23-ї оаембр

Достеменно невідомо, хто був автором нарукавної емблеми 23-ї окремої аеромобільної бригади. Поки що не встановлено й час її створення. Автори монографії «Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2021)» вважають, що емблема з’явилася у 1994 чи 1995 роках [4]. На мій погляд, логічно припустити, що емблема з’явилася 1994 року, адже відомо, що 1993 року нарукавні знаки створило всього кілька військових частин ЗСУ, а в 1995-му бригаду вже передали до ПВУ з емблемою, на основі якої виникла емблема 23-го оаемпзсп.

Емблема 23-ї аеромобільної бригади має форму трапеції з заокругленими кутами. Форма емблеми повторює форму загальної нарукавної емблеми ЗСУ та загальної нарукавної емблеми Аеромобільних військ (оскільки аеромобільна емблема з’явилася у військах приблизно в жовтні–листопаді 1994 року, можна припустити, що розробка емблеми 23-ї оаембр відбувалася теж у цей період).

Поле емблеми синє з білою горизонтальною смугою — кольори прапора Кременчука. Облямівка поля біла або жовта. У верхній частині по центру — зображення Малого Державного Герба України. Поле щита блакитного кольору, значно світліше за синій колір емблеми. У нижній частині — червона або помаранчева стрічка з жовтим або білим написом «АЕРОМОБІЛЬНА БРИГАДА», під стрічкою номер «23» (цифри жовті або білі). Центральну частину нарукавного знака займає стилізоване зображення чорного хижого птаха на тлі розкритого парашута. Птах тримає у кігтях блискавку.

Емблема символізує належність частини до українських (Малий Державний Герб України) аеромобільних (парашут і напис) частин. Хижий птах з блискавкою акцентує увагу на переважно атакувальному призначенні бригади, яка має «нападати, нести вогонь з неба». Кольори емблеми пов’язують частину з місцем її дислокації.

Висновки

Емблема 23-ї окремої аеромобільної бригади характеризується відносною лаконічністю і навіть стриманістю — порівняно з багатьма тогочасними зразками нарукавних знаків українських частин, на які намагалися наліпити побільше й усього зразу.

Нарукавні знаки існували лише в повнокольоровому виконанні ПВХ-друком. Польових і вишитих варіантів у 1990-х роках не виробляли.

Примітки:

1. Пацовський Р. 23 ОДШБр у Кременчуці [Електронний ресурс] // Кременчуцький військово-історичний музей. Режим доступу: https://kmhm.org.ua/23-odshbr-v-kremenchuge/

2. Там само.

3. Гірчак В. Введення та використання беретів у Збройних силах СРСР та України // Полігон : Військова історія. — Вип. 2. — Одеса, 2009. — С. 53.

4. Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2021) : Монографія / П. Ткачук, С. Попко, А. Харук та ін. — Львів, 2022. — C. 61.

Автор: Володимир Криницький