Відбиття повномасштабного російського вторгнення викликало потребу в подальшому збільшенні чисельності Збройних Сил України – насамперед Сухопутних військ. Однак темпи формування нових частин значно випереджали насичення їх необхідною технікою. Як наслідок, замість механізованих довелося створювати піхотні бригади. Зокрема, навесні 2024 р. стало відомо про появу 156-ї, 157-ї, 158-ї та 159-ї окремих піхотних бригад (ОПБр).
У цій статті ми розглянемо нарукавну емблему 157-ї ОПБр. Вона привертає увагу своїм сюжетом, який може свідчити про певні зміни у поглядах офіційних розробників на принципи створення емблем військових частин.
Малюнок нарукавної емблеми 157-ї ОПБр не пізніше 18 червня 2024 р. опрацювали у Головному управлінні розвитку матеріального забезпечення (ГУ РМЗ)1. 2 липня 2024 р. його затвердив Головнокомандувач ЗС України (ГК). Відповідно до опису, нарукавна емблема2 являє собою зелений (оливковий) щит з синім (блакитним) кантом. На щиті «перехрещені срібні шабля та стріла, покриті золотою головою озброєного лева, супроводжувана вгорі та обабіч срібними семипроменевими зірками» (мал. 1). Під «озброєнням», напевне, мається на увазі червоний язик. Голова лева тлумачиться як «елемент печатки Самарської паланки війська Запорозького».
Ця печатка відома у кількох варіантах. На варіанті 1750 р. істота, схожа на лева, тримає бунчук (мал. 2). А ось на більш пізній печатці царя звірів можна впізнати безпомилково (мал. 3). Так чи інакше, в обох випадках тварину зображено повністю, а не лише її голову. Цікаво, що посадовці ГУ РМЗ взяли лев’ячу голову з нарукавної емблеми 4-ї окремої танкової бригади, затвердженої ГК 26 липня 2023 р. Відомо, що нарукавна емблема з головою вогнедишного лева танкістам не сподобалася. В результаті, 23 грудня 2023 р. ГК затвердив інший малюнок – з головою носорога3. Тож повторне використання голови лева не викликає заперечень. Тим більше, що чотири язики полум’я замінили одним звичайним, є також відмінності у дрібних деталях. Своєю чергою, стріла, шабля та зірки виступають елементами сучасного міського герба Дніпра (мал. 4). Разом із лев’ячою головою вони вказують на розташування військової частини. Крім того, як зазначено в описі, голова лева є уособленням сили та мужності, а шабля – символом готовності до захисту Батьківщини. Зауважимо, що шабля в гербі Дніпра трактується як давній символ захисту, сили, могутності великого міста4. Нарешті, кольори нарукавної емблеми, згідно із документом, притаманні механізованим підрозділам та територіальній геральдиці.
Як бачимо, нарукавну емблему 157-ї ОПБр було побудовано на основі історичного територіального та сучасного муніципального символів. Щоправда, незрозуміло, чому автори обрали печатку саме Самарської паланки. Адже її центром був Самар (нині райцентр в Дніпропетровській області). Натомість у складі м. Дніпра свого часу опинився Новий Кодак, центр іншої паланки – Кодацької. Тож виглядало б логічним зобразити коня з печатки Кодацької паланки, а не лева. В будь-якому разі, використання в емблемах новосформованих частин, які ще не мають власної історії і традицій, символіки міст або місцевостей, де ті частини розташовано – рішення правильне.
Впадає у вічі кількість зображень на щиті. Вона більша, ніж дозволяють т.зв. «Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України»5. Нагадаємо, що пункт 2.5. «Методичних рекомендацій…» серед іншого встановлює загальну кількість знаків або символів у нарукавній емблемі. Їх може бути не більше чотирьох. Всупереч цьому нарукавна емблема 157-ї ОПБр містить шість зображень. Очевидно, що безглузді обмеження давно вже вартувало переглянути. Адже у разі потреби на них все рівно заплющують очі. Наприклад, нарукавну емблему 108-ї окремої бригади територіальної оборони прикрасили аж дев’ять зірок з герба Дніпропетровської області6.
Пункт 2.9. «Методичних рекомендацій…» засвідчує вороже ставлення до місцевої геральдики. Так, відображення місця дислокації частини в нарукавній емблемі допускається, але «без використання територіальної та/або муніципальної символіки». При цьому зазначено, що використання окремих елементів територіальної чи муніципальної символіки може здійснюватися лише з дозволу відповідних органів місцевого самоврядування. Отримувати його має командування військової частини. Тому відтворення в нарукавній емблемі 157-ї ОПБр усіх фігур герба Дніпра – момент однозначно позитивний. Викликають сумніви хіба що грані на зірках (на наш погляд – зайве ускладнення), а також порядок розташування зірок (одна над двома замість двох над однією). Втім, за наявності голови лева розташувати зірки по-іншому ледве чи можливо.
Зате у питанні кольору щита творці емблеми вирішили обійтися без несподіванок. Вже не вперше під час розробки нарукавних емблем для механізованих7, мотопіхотних8, а тепер ще й піхотних бригад вони використовують оливковий щит з синім (блакитним) кантом. В описах ці кольори тлумачать як такі, що притаманні механізованим військам. Слід розуміти, відштовхуються від загальної нарукавної емблеми цього роду військ: щит кольору хакі зі стилізованим блакитним Тризубом. Хай там як, оливковий колір для щита нарукавної емблеми не годиться, про що ми писали неодноразово. А у випадку 157-ї ОПБр ще й годі второпати, який стосунок оливковий та блакитний кольори мають до територіальної геральдики. І взагалі – до чого тут територіальна геральдика в принципі. Було б краще, якби щит бригадної емблеми мав синє поле й золотий кант.
Виготовлені зразки нарукавної емблеми 157-ї ОПБр почали потрапляти до рук колекціонерів вже у липні 2024 р.
Таким чином, нарукавна емблема 157-ї ОПБр підтверджує існування тенденції до поступового «розмивання» вимог «Методичних рекомендацій…». Дивні обмеження щодо кількості кольорів і зображень, необґрунтована заборона на використання територіальної та муніципальної символіки явно не витримали перевірку часом. На прикладі бригади видно, як місцева геральдика, немов трава крізь асфальт, пробивається через недолугі перепони і повертає собі законне місце, освячене традицією. Поза всяким сумнівом, «Методичні рекомендації…» вже давно потребують докорінної переробки. Виглядає бажаною підготовка нової редакції документа – з простими, чіткими й зрозумілими правилами, без нагромадження обмежень та псевдонаукового словоблудства.
Примітки:
1. Директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача ЗС України від 2 лютого 2024 р. № Д-321/8/дск Центральне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України 30 квітня 2024 р. переформовано в Головне управління розвитку матеріального забезпечення.
2. За радянсько-російською термінологією, яку нав’язує ГУ РМЗ – «нарукавний знак».
3. Див.: Чмир М. Носоріг – лев – носоріг: нарукавна емблема 4-ї окремої танкової бригади // Знак. – 2024. – Ч. 94. – С. 9–10.
4. Ґречило А. Герби та прапори міст і сіл України. – Львів, 2004. – Ч. 1. – С. 63.
5. Докладніше див.: Слободянюк М. Дивні правила. До питання реформування української військової нарукавної емблематики // Знак. – 2019. – Ч. 78. – С. 9–11.
6. Войтковський І. Офіційні символи територіальних оборонців // Collectsion. – 2023. – № 17. – С. 17.
7. Див.: Чмир М. Срібний «Курч» проти чорного лицаря: нарукавна емблема 54-ї окремої механізованої бригади // Знак. – 2020. – Ч. 82. – С. 7–8.
8. Див.: Чмир М. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади // Знак. – 2021. – Ч. 83. – С. 10–11.
Автор: Микола Чмир
Публікується з дозволу автора.
Джерело: Знак. – 2024. – Ч. 95. – С. 8–9.
У мережі: https://www.academia.edu/125191882/
Відкрийте більше з МАДВІ
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.